Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це першазаповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні.Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

В.О. Сухомлинський
/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/_97632-510.jpg

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/26.jpg /Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/55.jpg


ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/57920017.gif

Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку та вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.

• Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу саморозвиватися й самореалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між вчителем та учнем має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
• Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально - вольовий і моральний потенціал.
• Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.
Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
• Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.
Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.
• Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.
• Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситуації втратить негативний ефект.
• Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
• У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.


Рекомендації педагогам як ефективно керувати своїм часом

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/251090685.gif

1. Визначте цілі.

Правильне використання часу починається із розуміння того, чого ви намагаєтесь досягти на роботі. Визначте ваші цілі, й ви побачите, як зустрічі та проекти наближають вас до кінцевої мети. Крім того, ви отримаєте чіткість того, що зупиняє чи відволікає час.

2. Вивчіть слово «ні».

Коли вашу ціль установлено, починайте визначати пріоритетність свого розпорядку дня відповідного до того, що вас веде до неї. Не погоджуйтесь на запрошення, які забирають ваш час і просто виснажують.

3. Будьте пунктуальними.

Поважайте свій час і того ж вимагайте від інших. Нехай пунктуальність буду вашою звичкою. Це дозволить вам бути зібраним і готовим до будь- яких викликів.

4. Установлюйте мету зустрічі.

Перш ніж планувати якусь зустріч, переконайтеся, що вона вам справді потрібна, і на ній ви зможете вирішити дійсно важливі речі. Не витрачайте час на збори, якщо це питання легше вирішити електронною поштою, за допомогою месенджерів або телефонного дзвінка.

5. Практикуйте ранкове мислення.

Ваш мозок у ранковий час працює дуже ефективно. Тому зустрічі перенесіть на обід, а ранок використайте, щоб орієнтувати свій оновлений розум на інноваційний, розширене мислення, яке потрібне, аби зробити відступ від вашої великої цілі.


До уваги вчителів:
Характеристика труднощів у поведінці учнів Рекомендації
Повільність(не встигає виконувати завдання, не одразу розуміє, повільно пише, читає) Причиною може бути тип нервової системи. На уроках не підганяти, заздалегідь повідомляти запитання, повторювати завдання декілька разів, надавати додатковий час.
Погано вчиться(труднощі у запам'ятовуванні, недостатній словниковий запас, не сформованість навчальних навичок) Причиною може бути педагогічна занедбаність, недоліки виховання або низький інтелектуальний рівень дитини. Необхідні додаткові заняття. Бажано давати завдання зниженого рівня складності. Підбадьорювати, відзначати навіть невеликий успіх.
Труднощі у читанні і письмі(поганий почерк, пропуски літер, недописування, заміна тощо) Причина – недорозвиток мовлення. Допомога логопеда. Підтримка, похвала учня.
Надмірна рухливість(схильність до відволікання, труднощі у концентрації, імпульсивність, порушення дисципліни) Причина – неправильний стиль виховання, емоційні порушення. Головне в роботі з ними – терпіння і наполегливість. Вчити доводити справу до кінця, давати невеликі завдання, здійснювати контроль, заохочувати бажану поведінку.
Емоційні порушення(тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість) Доброзичливе ставлення, підтримка. Не викликати до дошки. Відповідь лише на невелику аудиторію. Підготовка рефератів. Підтримка активності й самостійності. Спілкування без залякування і покарань.
Труднощі в контактах(погані взаємини з однолітками або відторгненість у класі) Допомогти стати потрібним і бажаним. Звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей. На позакласних заходах давати можливість проявити себе.
Агресивність, дратівливість Виявити максимальну стриманість і терпимість. Необхідно стати “союзником” дитини, щоб спрямувати її активність у конструктивне русло. Тактовно вчити самоконтролю й стриманості.
Демонстративність(бажання бути в центрі уваги) Надавати можливість висловлювати власну думку перед багатьма “глядачами”. Звертати увагу на позитивні дії. Зауваження – нейтральні, іноді тільки поглядом.

Поради класним керівникам 1-х класів що до успішної адаптації учнів

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/image_5ac4a9d760caa.jpg

• Уникайте авторитарного стилю педагогічної діяльності.
• На уроці вчитель обов’язково повинен використовувати слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери.в те, що все вийде."
• Кожного учня оцінюйте об’єктивно, а не з власної позиції
• Оцінюйте ситуацію, вчинок, а не саму дитину.
• Порівнюйте результати роботи учня тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.
• Треба чесно і терпляче відповідати на всі запитання дитини.
• У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність, індивідуальність.
• Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, коштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
• Підтримуйте в дитині почуття власної гідності й позитивного образу «Я».
• Не використовуйте негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішуйте «ярликів».
• Розвивайте уміння слухати.
• Розвивайте довільні зусилля у школяра, оскільки навчальна діяльність вимагає саме довільної уваги та пам’яті.
• Будьте зразком для дитини, слідкуйте за своєю поведінкою.
• Ставте конкретні вимоги, даючи при цьому конкретні пояснення.
• Обговорюйте з учнями не лише, що не можна робити в школі, а й обов’язково, що можна. Це допоможе дитині усвідомити свої права та обов’язки.
• Створюйте сприятливі умови , для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.
• Формуйте адекватну самооцінку.
• Формуйте навички пошуку соціальної підтримки ( уміння просити про допомогу та виражати вдячність).
• Пам’ятайте: підвищення голосу, сурове покарання в адаптаційний період є негативнішим методом.
• Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокаційні вчинки дитини.
• Під час уроків до мінімуму обмежуйте відволікальні чинники.

• Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності


Поради класним керівникам 5-х класів що до успішної адаптації учнів

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/cd65ce110e5d4b9ec015eacd8c25ab2f.png

1. Проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

2. Реалізовувати демократичний стиль керівництва;

3. Не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

4. Намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;

5. Орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

6. Допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

7. Проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

8. Залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

9. На позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

10.Звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.


Рекомендації соціального педагога вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

/Files/images/2019_2020_zobrajennya/psihologchna_slujba/197986470.gif

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в

різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом об’яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Кiлькiсть переглядiв: 206